Пам’ятка «Кроки взаємодії педагога з учнем»

Крок 1. Об’єктивний опис поведінки дитини

Це означає уміння:

*Збирати та точно формулювати факти.

*Уникати суб’єктивних оцінок.

*Складати конкретний, а не загальний опис того, де, коли, як часто та що конкретно робив учень. Слова: «завжди», «ніколи», «нічого», «весь час» не можуть фігурувати в об’єктивному описі поведінки.

Крок 2. Розуміння мотиву «поганої» поведінки

Порушник дисципліни не усвідомлює. Що за цим порушенням стоїть одна із чотирьох цілей:

*привернення уваги;

*бажання влади;

*помста;

*уникання невдачі.

Привернення уваги – деякі учні обирають «погану поведінку», щоб отримати особливу увагу вчителя. Вони весь час хочуть бути у центрі уваги, тим самим не даючи учителю проводити урок, а дітям – розуміти вчителя.

Бажання влади - деякі учні «погано» ведуть себе, тому що для них важливо бути головним. Вони намагаються встановити свою владу над учителем, над усім класом. Своєю поведінкою вони фактично кажуть: «Ти мені нічого не зробиш» та руйнують тим самим встановлений класний порядок.

Помста. Для деяких учнів головною метою їх присутності у класі стає помста за реальну або надуману образу. Мститися вони можуть як учителеві, так і комусь із дітей або усьому світові.

Уникання невдачі – деякі учні так бояться повторити свою поразку, невдачу, що обирають стратегію нічого не робити. Їм здається, що вони не відповідають вимогам учителів, батьків та своїм власним надмірно завищеним вимогам. Вони мріють, щоб всі залишили їх у спокої, та залишаються в ізоляції, неприступні та «непробивні» ніякими методичними хитрощами педагога.

Крок 3. Вибір техніки педагогічного втручання для екстреного припинення «витівки» на уроці

Обираючи те чи інше педагогічне втручання, пам’ятайте, що суть справжнього педагогічного впливу – не покарання. Педагогічний вплив переслідує дві мети: зупинити неприйнятну поведінку у той момент, коли вона має місце, та вплинути на вибір учнем більш прийнятної поведінки у майбутньому.

Вплив повинен бути швидким (не означає імпульсивним, спонтанним, агресивним. Має зупинити проступок тут і зараз) та правильним (враховує справжню ціль «поганої» поведінки дитини див.Крок 2). Вплив повинен бути неминучим, обов’язковим. Це означає, що учитель повинен видавати відповідну реакцію щоразу, коли учень здійснив проступок.

Крок 4. Розробка стратегії підтримки учня для підвищення його самооцінки

Самоповага школяра формується, коли він:

*відчуває свою здатність у навчальній діяльності (інтелектуальну);

*вибудовує та підтримує прийнятні стосунки з учителем та однокласниками або має хоча б якісь стосунки;

*привносить свій особистий вклад в життя класу то школи.

Змінивши свою традиційну поведінку підтримкою, учитель змінює свою установку стосовно учня. Тепер він очікує від учня гарних вчинків та помічає його гарні вчинки. Оскільки відношення педагога до учня стає позитивним, змінюється і відношення учня до вчителя. Ріст його самоповаги приємно здивує вас; просто дитина почне отримувати те, що їй необхідно, нормальними прийнятними способами.

Крок 5. Залучення батьків та колег – педагогів до реалізації програми

Типи агресії у дітей та способи побудови стосунків з ними

1.Гіперактивно-агресивниа дитина. Діти, які виховуються у сім’ї по типу «кумира» або в атмосфері вседозволеності, потрапляючи в колектив ровесників, можуть проявляти агресію.	Потрібно грамотно вибудовувати систему обмежень, використовуючи також ігрові ситуації з правилами. Стимулюйте в дітей уміння визнавати власні помилки. Учіть їх не перекладати свою провину на інших. Розвивайте почуття емпатії, співчуття до інших – ровесників, дорослих та всього живого.
2.Агресивно-образлива та виснажена дитина. Образливість дитини може бути пов’язана не лише з недоліками у вихованні або труднощами навчання, але і з хворобою росту, Особливостями дозрівання нервової Системи та організму. Підвищена Чутливість, дратівливість, вразливість можуть провокувати агресивну поведінку.	Допоможіть дитині розрядити психічну напругу, пограйтеся з ним в шумній грі. Та намагайтеся уникати ситуацій перенапруги, якщо дитина майже завжди агресивна.
3.Агресивна дитина з опозиційно - зухвалою поведінкою. Якщо дитина часто груба, але не з усіма, а лише з батьками та знайомими їй людьми, то, напевне, у цих стосунках щось не так. Ви рідко займаєтеся та спілкуєтеся з дитиною. Ви вже не зразок для наслідування, як раніше. Дитині скучно, нема чим зайнятися, і вона переносить на вас власний настрій та проблеми, перекладає відповідальність за свою поведінку.	Спробуйте вирішити проблеми разом, у співробітництві з дитиною, але не за неї.
4.Агресивно – боязка дитина. Ворожість, підозріливість можуть бути засобом захисту дитини від уявної загрози, «нападу».	Працюйте зі страхами, моделюйте, тобто створюйте ситуацію. Разом з дитиною долайте її; при цьому ситуація повинна бути на межі приємного з неприємним з переважанням приємного.
5.Агресивно – бездушна дитина. Є діти, у яких здатність до емоційного відгуку, співпереживання, співчуття до інших порушена. Причини можуть бути у несприятливих умовах сімейного виховання, порушення інтелектуального розвитку дитини, а також в рисах емоційної холодності, черствості, підвищеної афективної (емоційної) збудливості, які передаються від батьків та близьких дитини. Дитині важко зрозуміти, що іншому, тобто ображеному, погано або боляче.	Намагайтеся стимулювати гуманні почуття у такої дитини: жалійте, погладжуйте кішок, собачок, доглядайте за тваринами; звертайте увагу дитина на сумний настрій іншої людини та стимулюйте бажання допомогти. Якщо це не допомагає, привчайте дитину нести відповідальність – «відпрацьовувати» за свою агресивну поведінку («А тепер іди і попроси вибачення», «погладь по голівці», «Потисни руку», «Запропонуй іграшку дитині, яку ти образив» і т.п.).