foto1
foto1
foto1
foto1
foto1
Час до школи! Час до школи!

34500, Україна, Рівненська обл., м.Сарни, вул. Чорновола, 1
Тел. (03655) 2-18-95, 3-56-75 Факс. (03655) 3-56-75, E-mail: kolegium_sarny@ukr.net


Вітаємо Вас на офіційному сайті
Сарненського навчально-виховного комплексу "Школа-колегіум" ім. Т.Г.Шевченка


 

Хто на сайті

На сайті 26 гостей та користувачі відсутні

ВК

Пам’ятка «Кроки взаємодії педагога з учнем»

Крок 1. Об’єктивний опис поведінки дитини

Це означає уміння:

*Збирати та точно формулювати факти.

*Уникати суб’єктивних оцінок.

*Складати конкретний, а не загальний опис того, де, коли, як часто та що конкретно робив учень. Слова: «завжди», «ніколи», «нічого», «весь час» не можуть фігурувати в об’єктивному описі поведінки.

Крок 2. Розуміння мотиву «поганої» поведінки

Порушник дисципліни не усвідомлює. Що за цим порушенням стоїть одна із чотирьох цілей:

*привернення уваги;

*бажання влади;

*помста;

*уникання невдачі.

Привернення уваги – деякі учні обирають «погану поведінку», щоб отримати особливу увагу вчителя. Вони весь час хочуть бути у центрі уваги, тим самим не даючи учителю проводити урок, а дітям – розуміти вчителя.

Бажання влади - деякі учні «погано» ведуть себе, тому що для них важливо бути головним. Вони намагаються встановити свою владу над учителем, над усім класом. Своєю поведінкою вони фактично кажуть: «Ти мені нічого не зробиш» та руйнують тим самим встановлений класний порядок.

Помста. Для деяких учнів головною метою їх присутності у класі стає помста за реальну або надуману образу. Мститися вони можуть як учителеві, так і комусь із дітей або усьому світові.

Уникання невдачі – деякі учні так бояться повторити свою поразку, невдачу, що обирають стратегію нічого не робити. Їм здається, що вони не відповідають вимогам учителів, батьків та своїм власним надмірно завищеним вимогам. Вони мріють, щоб всі залишили їх у спокої, та залишаються в ізоляції, неприступні та «непробивні» ніякими методичними хитрощами педагога.

Крок 3. Вибір техніки педагогічного втручання для екстреного припинення «витівки» на уроці

Обираючи те чи інше педагогічне втручання, пам’ятайте, що суть справжнього педагогічного впливу – не покарання. Педагогічний вплив переслідує дві мети: зупинити неприйнятну поведінку у той момент, коли вона має місце, та вплинути на вибір учнем більш прийнятної поведінки у майбутньому.

Вплив повинен бути швидким (не означає імпульсивним, спонтанним, агресивним. Має зупинити проступок тут і зараз) та правильним (враховує справжню ціль «поганої» поведінки дитини див.Крок 2). Вплив повинен бути неминучим, обов’язковим. Це означає, що учитель повинен видавати відповідну реакцію щоразу, коли учень здійснив проступок.

Крок 4. Розробка стратегії підтримки учня для підвищення його самооцінки

Самоповага школяра формується, коли він:

*відчуває свою здатність у навчальній діяльності (інтелектуальну);

*вибудовує та підтримує прийнятні стосунки з учителем та однокласниками або має хоча б якісь стосунки;

*привносить свій особистий вклад в життя класу то школи.

Змінивши свою традиційну поведінку підтримкою, учитель змінює свою установку стосовно учня. Тепер він очікує від учня гарних вчинків та помічає його гарні вчинки. Оскільки відношення педагога до учня стає позитивним, змінюється і відношення учня до вчителя. Ріст його самоповаги приємно здивує вас; просто дитина почне отримувати те, що їй необхідно, нормальними прийнятними способами.

Крок 5. Залучення батьків та колег – педагогів до реалізації програми

Типи агресії у дітей та способи побудови стосунків з ними

   

1.Гіперактивно-агресивниа дитина.

Діти, які виховуються у сім’ї по типу «кумира» або в

атмосфері вседозволеності, потрапляючи в колектив

ровесників, можуть проявляти агресію.

Потрібно грамотно вибудовувати систему обмежень, використовуючи також ігрові ситуації з правилами. Стимулюйте в дітей уміння визнавати власні помилки. Учіть

їх не перекладати свою провину на

інших. Розвивайте почуття емпатії, співчуття до інших – ровесників, дорослих та всього

живого.

2.Агресивно-образлива та

виснажена дитина.

Образливість дитини може бути пов’язана не лише з недоліками у вихованні або труднощами навчання, але і з хворобою росту,

Особливостями дозрівання нервової

Системи та організму. Підвищена

Чутливість, дратівливість, вразливість можуть провокувати агресивну поведінку.

Допоможіть дитині розрядити психічну напругу, пограйтеся з ним в шумній грі.

Та намагайтеся уникати ситуацій перенапруги, якщо дитина майже завжди агресивна.

3.Агресивна дитина з опозиційно - зухвалою поведінкою.

Якщо дитина часто груба, але не з усіма, а лише з батьками та знайомими їй людьми, то, напевне, у цих стосунках щось не так. Ви рідко займаєтеся та спілкуєтеся з дитиною. Ви вже не зразок для наслідування, як раніше. Дитині скучно, нема чим зайнятися, і вона переносить на вас власний настрій та проблеми, перекладає відповідальність за свою поведінку.

Спробуйте вирішити проблеми разом, у співробітництві з дитиною, але не за неї.

4.Агресивно – боязка дитина.

Ворожість, підозріливість можуть бути засобом захисту дитини від уявної загрози, «нападу».

Працюйте зі страхами, моделюйте, тобто створюйте ситуацію. Разом з дитиною долайте її; при цьому ситуація повинна бути на межі приємного з неприємним з переважанням приємного.

5.Агресивно – бездушна дитина.

Є діти, у яких здатність до емоційного відгуку, співпереживання, співчуття до інших порушена. Причини можуть бути у несприятливих умовах сімейного виховання, порушення інтелектуального розвитку дитини, а також в рисах емоційної холодності, черствості, підвищеної афективної (емоційної) збудливості, які передаються від батьків та близьких дитини. Дитині важко зрозуміти, що іншому, тобто ображеному, погано або боляче.

Намагайтеся стимулювати гуманні почуття у такої дитини: жалійте, погладжуйте кішок, собачок, доглядайте за тваринами; звертайте увагу дитина на сумний настрій іншої людини та стимулюйте бажання допомогти. Якщо це не допомагає, привчайте дитину нести відповідальність – «відпрацьовувати» за свою агресивну поведінку («А тепер іди і попроси вибачення», «погладь по голівці», «Потисни руку», «Запропонуй іграшку дитині, яку ти образив» і т.п.).

Рекомендації психолога

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ ДЛЯ ПОЛІПШЕННЯ НАСТРОЮ

  1. Будьте оптимістами! Педагогіка – наука оптимістична (утім, як і будь-яка наука, песимістичний тільки дилетант).
  2. Не забувайте головного: діти – істоти парадоксальні (дорослі – теж).
  3. Якщо в тебе з”явилося бажання вигнати учня з класу, вийди сам.
  4. Учителю, вітайся з дітьми, це дуже важливо. Тоном, яким ви говорите "здрастуй”, теж можна виховувати і піднімати собі настрій.
  5. Вмійте бути ледачим! Проблема педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати про себе. Пам”ятайте: думати про себе – ваш головний обов”язок.
  6. Хваліть себе самого тричі на день: уранці, удень і ввечері. Застосовуйте таку магічну формулу самонавіювання:”Я геніальний, найкращий педагог. Усім педагогам педагог, мене діти слухаються, мене батьки поважають, мене адміністрація любить, а як я сам себе люблю, цього і не висловити”.

Рекомендації для вчителя

ЩОБ УНИКНУТИ «ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ»

  1. Плануючи робочий день, обов’язково виділяйте час для емоційного відпочинку. Так, обідню перерву можна із користю для здоров’я провести в найближчому парку або просто на вулиці, змінивши робочу обстановку. «Подорож» у переповненій маршрутці додому або на роботу можна замінити на прогулянку пішки.
  2. Плануйте робочий тиждень, місяць із визначенням короткострокових і довгострокових цілей роботи, що дозволить фокусуватися на необхідних діях, підвищить мотивацію діяльності та зменшить кількість невиправданих емоційних витрат. Варто виділяти завдання та цілі, що є пріоритетними або такими, що виконуються найшвидше.
  3. Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й одразу в гонитві за примарним результатом або похвалою керівника. Виділіть час для зустрічей із друзями, відпочинку із коханою людиною поза межами звичної повсякденності, відвідин мистецьких або спортивних заходів. Вихідні, особливо в теплу пору року, корисно проводити на відкритому повітрі, уникаючи пасивного проведення часу перед телевізором на дивані.
  4. У пригоді стане професійний розвиток і самовдосконалення (обмін професійною інформацією з колегами, що дає відчуття світу ширшого, ніж той, який існує всередині окремого колективу – курси підвищення кваліфікації, конференції тощо). Крім суто професійної користі, такі заходи покликані активізувати взаємозв’язки з колегами, активне спілкування в нових умовах, а це відволікає від буденності та рутини.
  5. Банальним, але важливим компонентом боротьби зі стресом є підтримування гарної фізичної форми. Між станом тіла й розумом є тісний зв’язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном посилюють прояви синдрому вигоряння. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день ;
  6. Нове хобі може не тільки додати задоволення у житті, а й допомогти почуватися більш мотивованим. Години, присвячені, приміром, вишиванню, збережуть дні, присвячені пошуку емоційного заспокоєння.
  7. Категоричним правилом має стати відмові від роботи вдома та обговорення робочих проблем поза роботою.
  8. Зрештою, візьміть відпустку та просто забудьте про проблеми на роботі.

 Пам’ятайте: «Це ваше життя, і ви живете тільки один раз!»

 РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ У РОБОТІ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

  1. Учитель не повинен повсякчас розхвалювати кращого учня. Не слід виділяти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми.
  2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина буде частіше від інших переможцем, що може викликати неприязнь до неї.
  3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини "вундеркінда”. Недоречне випинання винятковості породжує найчастіше роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність – зловмисне прилюдне приниження унікальних можливостей і навіть сарказм з боку вчителя – звичайно, недопустимі.
  4. Учителеві треба пам’ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.

ПОРАДИ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ ДОВІРИ МІЖ ПІДЛІТКОМ І ВЧИТЕЛЕМ В КРИЗОВИЙ ДЛЯ НИХ ЧАС

  1. Уважно вислуховуйте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте. Не показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.
  2. Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан (проблеми) тимчасові і швидко пройдуть. Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.
  3. Поцікавтесь, що найбільше в даний час турбує підлітка.
  4. Впевнено опікуйтесь підлітком. Саме це допоможе йому у власні сили
  5. Використовуйте слова, речення, які сприятимуть встановленню контакту: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.
  6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний іншим і унікальний як особистість. Кожна людина, незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.
  7. Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти і викликати довіру в нього.
  8. Звертайтесь за допомогою, консультацією до спеціаліста, якщо щось насторожило вас у поведінці підлітка.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ ЩОДО РОБОТИ З УЧНЯМИ, ЯКІ ВІДНОСЯТЬСЯ ДО ГРУПИ РИЗИКУ

  1. Необхідно дати відчути дитині, що вона належить до групи, класу, не відторгнута і займає важливе місце в колективі. Однак не можна примушувати її жити в "кучі” і обов’язково бути на очах. Кожен має потребу в тому, щоб побути наодинці з самим собою, тим більше дитина.
  2. Заохочуйте дитину в тому, щоб вона дозволяла собі приємно проводити час, яке потребує взаємодію з людьми.
  3. Виставляйте малюнки дитини, поробки, твори, одним словом, все те, що може зацікавити оточуючих. Це буде підвищувати впевненість дитини в собі, почуття самостійності. Хваліть її частіше. Допоможіть їй розпізнати та виразити приховані почуття, використавши для цього такі надійні канали, як малювання, роботу по дереву, ліплення, шиття ляльок, читання вголос розповідей, музику. Частіше запитуйте що вона відчула в тій чи іншій ситуації...
  4. Дізнайтесь, з ким дитина хотіла б працювати в групі і хто з дітей має на неї найбільший вплив. Розробіть план дій для дитини його бажаним партнером.
  5. Записуйте на аркуші паперу або реєструйте подумки скільки разів на день ви звертались до дитини і скільки разів ви висловили позитивні репліки і коментарі в її адресу. Перевіряйте цей "список” в кінці дня. Це буде нагадувати вам про ваше добре починання і про успіхи вашої дитини.

Copyright © 2019 lam83 Rights Reserved.